Чотири роки незламності: ціна свободи та вічна пам'ять про подвиг героїв
Минуло чотири роки від того лютневого ранку, який назавжди розітнув життя кожного українця на «до» та «після». Те, що ворог називав «операцією на кілька днів», перетворилося на масштабну битву за виживання нації, яка триває вже 1461 день. Це чотири роки болю, втрат, але водночас — неймовірної єдності та надлюдського героїзму.
За ці чотири роки Україна пройшла шлях, який інші країни долали десятиліттями. Ми бачили все: стійкість перших днів, коли добровольці в кедах і джинсах, які брали до рук зброю, біль Бучі та Маріуполя, що стали символами нашої трагедії, тріумф на Харківщині та звільнення Херсона, які подарували надію всьому світові.
Але за кожною назвою міста на карті, за кожним відвойованим метром української землі стоять вони — наші захисники та захисниці.
Подвиг захисників України — це не просто сторінки підручників історії, які напишуть згодом. Це жива пам'ять, яка дихає в кожному прапорі на цвинтарях, у кожному погляді ветерана, у кожній хвилині мовчання.
Ми вшановуємо тих, хто: тримав небо над нами в найтемніші ночі, став живою стіною на шляху переважаючого ворога, віддав найдорожче — своє життя — заради того, щоб українські діти могли засинати у вільній країні.
Сьогодні ми схиляємо голови перед нашими полеглими захисниками, перед кожною понівеченою, але не зламаною долею. Наш обов'язок — не просто пам'ятати, а бути гідними їхнього подвигу.
Окремою, незагоєною раною на серці нації є доля тих, хто вважається зниклим безвісти. Це тисячі родин, які живуть у стані нескінченного «між». Між надією та розпачем, між молитвою та тишею.
Для матерів, дружин, чоловіків та дітей зниклих воїнів час ніби зупинився.
Ми не маємо права забути про жодного бійця, доля якого наразі невідома.
Ми віримо в диво, навіть коли логіка каже зворотне. Історія цієї війни вже знає випадки неймовірних повернень з полону чи з небуття.
Четверті роковини повномасштабного вторгнення — це не про втому. Це про гартування сталі. Ми стали нацією, яка знає ціну свободи. Пам'ять про полеглих та шана до живих героїв — це те, що робить нас непереможними.
Ми вистоїмо. Ми повернемо своє. Ми збережемо пам'ять про тих, хто пішов у небо, і будемо боротися за кожного, хто ще не повернувся.
Слава нашим Героям!
Вічна пам’ять полеглим.
Чекаємо і віримо в повернення кожного зниклого захисника.
Тарашанський сільський голова Василь ЧУЛЯК
